Тимошенко, цитуючи Шаламова, назвала деякі політичні сили, серед яких і Свободу, які стануть «тушонкою» для Партії регіонів. Подані за ваші політичні сили голоси, вважає вона, влада використає для нарощування свого електорального результату. Якщо Свобода все таки не подолає прохідний бар'єр до парламенту, як гадаєте, у кого вона переважно заберете голоси виборців — влади чи опозиці?
Які у вас зараз стосунки з Віктором Ющенком, який фактично ввів вас у велику політику, коли виключив зі своєї фракції за промову на горі. Як ви оцінюєте роки його президентсва і нинішню політичну діяльність?
Серед опозиційних сил, які, за вашими словами, мають йти на вибори двома колонами, щоб перемогти, не зауважив Удару. (Можливо, неуважно читав коментарі). У будь-якому разі, поясніть феномен успіху цієї політсили, яка працює на ринку менше Свободи, але вже не тільки обігнала її, але й добирається до політичних старожилів.
Чи будете наполягати, щоб представнику вашої політсили виділили під балотування один з чотирьох буковинських виборчих округів? Зараз, здається, колеги по КОДу не дуже поспішають поступатися «свободівцю» місцем? Чи попросити компенсації за здані на Буковині округи десь на Львівщині?
Це був перший випадок, коли саме холодність зали не дозволила вповні насолодитися виставою. Щойно я вловлював настрій, міркував над поясненням кухаря, який пояснив, що Гамлет так любить солодке — бо ріс без любові, як змушений був відволікатися: і то як не на чиєсь щарудіння, перемовляння, то взагалі на мобільний дзвінок. ЖАХ! А що казати про акторів! Грати у таких умовах просто нестерпно. Колега, який ходив на виставу в четвер, і знову прийшов у п«ятницю. Погодився, що п»ятнича публіка була холоднішою. У четвер зала значно краще реагувала на дійство. А твір непростий, просто так, без відповідного настрою, його не оціниш. Це не Том Стоппард з його «Розенкранц та Гільденстерн мертві». Тут зовсім інше трактування подій і образів. Дуже соромно за співгромадян, які так зганьбили Чернівці в очах львівян. Про зіпсовану зустріч з виставою годі й казати. За таких обставин інколи думаю, що добре коли до театру ходить мало людей. Хоча на це часто нарікають. Деякі постановки наших акторів проходять за меншої кількості глядачів, зате яка теплота в залі, який чудовий настрій на душі. А тут публіка все зіпсувала. Як кажуть — ні собі, ні людям.
Вину за своє дострокове усуннення з посади колишній Чернівецький міський голова Микола Федорук поклав на депутатів від вашої політичної сили. За його словами, вони підіграли владі під час його протистояння з депутатами. І ключовим навіть було не саме голосування за відставку, в якому ваші депутати участь не брали, а допомога в подоланні вето, накладеного мером на регламент. Як наслідок таких дій депутатів-свободівців в Чернівцях вже рік немає легітимного міського голови. Як гадаєте, ця ситуація додала «Свободі» очків, зважаючи на те, що за Федорука на виборах проголосували понад 60% чернівчан?
Володя! Про нові плани влади реорганізувати книгрні стало відомо не в квітні, а щонайменше у грудні 2011 року. Спочатку «Доба», а відтак і BukNews чітко про це написали. Див.: (http://www.doba.cv.ua/index.php?id1=2&k=783&all=34#pos), а також (http://buknews.com.ua/page/yak-valentyn-mykhailovych-z-heorhiiem-kostiantynovychem-velykymy-knyholyubamy-staly.html). Але всі проспали. А в квітні тільки оприлюднили вже проект рішення з цього питання. Просто журналістам та й політикам треба читати не тільки самих себе, але й до колег заглядати.
Влада не має цілісного бачення реформування мережі книгорозповсюдження. Усе фактично звелося до одного: просто я так хочу! Щоправда, зважаючи на її непомірні апетити, можливо, вся справа у банальному, земному, примітивному бажанні прихопити приміщення книгарень. Це книжники зазвичай схильні шукати глибокий зміст у тому, де його в принципі не може бути, а у влади все до примітивного просто. Забрати і роздерибанити! Тому руки геть від чернівецьких книгарень!!!
О, дякую за наводку. Це моя улюблена тема. Я ще кілька місяців тому про це писав, а вони знову за своє. Див. матеріал на BukNEWS «Як Валентин Михайлович з Георгієм Костянтиновичем великими книголюбами стали» (http://buknews.com.ua/page/yak-valentyn-mykhailovych-z-heorhiiem-kostiantynovychem-velykymy-knyholyubamy-staly.html)
Забув ще додати, що більшість Миколиних зауважень, по-моєму, стосувалися все таки форми, а я, переглядаючи виставу, сконцентрувався більше на її змісті. А позаяк форма мене від цього не відволікла, значить, роблю висновок, що провальною вона не була. Інакше б я це помітив :) А Микола, поза сумнівом, молодець!
Звісно, можна. І навіть треба. Це ж мистецтво. Ясно, що двох однакових поглядів на нього бути не може. Ми сиділи майже поруч з Миколою. І його відгук я читав. А різну оцінку поснюю приблизно тим самим, що написав про саму виставу: кожне покоління оцінює її залежно від власного життєвого досвіду. Це не погано, і не добре. Все як у житті. Знаю кількох людей, яким як і Миколі вистава категорично не сподобалася. І рівно стільки ж кажуть, що сподобалася. Цього разу я потрапив до групи останніх. :)
Ой, я в принципі не проти будь-яких пам«ятних знаків на місці історичних будівель. Але чи впишеться та каплиця в архітектурне обличчя площі? Про це треба питати архітекторів. Адже там вже камінь під пам»ятник в«язням гето заклали. Металевий велосипед стоїть. Де воно там усе поміститься? А потім в каплицю гадити почнуть. У нас народ дикий. Хіба не на тій площі зламали квітковий годинник? То може обмежитися оригінальним написом якимось, а не цілою каплицею? І взагалі у нас церква відділена від держави. Не треба кругом про неї нагадувати. Від кількості церков духовнішими наші люди не стають і менше красти не починають. Кжижки треба читати, водити туди екскурсії, створити голографічне зображення тої церкви. Словом щось сучасне. А каплиця — це старе…
Спробував зайти через фейсбук. Кльово!!! Ну тепер я буду постійним учасником вкурсівської спільноти. Щодо ялинки. о я в принципі порубки будь-яких дерев в місті. Без КРАЙНЬОЇ потреби. Особливо перед будинками у старій частині міста. Адже більшість з них справді посаджена не просто так. Наприклад, знаю що була традиція садити перед домом стільки ялинок, скільки в сім"ї було дітей. Сам виріс на такій вулиці, де були страі особняки. То перед ними також росли великі прекрасні дерева. То все рубати — просто нищити чиєсь життя. Чи спогад про чиєсь життя. З таким світоглядом — без поваги до чужих справ — гарне місто чи країну — ніколи не збудувати.
Пропоную уривок розмови мого доброго друга Сергія Воронцова з Ігорем Померанцевим, у якому йдеться про ту саму проблему. Ну і взагалі, хіба життя будь-якої людини не цікавіше за найзахопливішу вигадку? А в провінції його значно легше відслідкувати. Ну, і про маленьких людей великих російських письменників забувати також не варто. Врешті, хіба лише російських…
– Довелося читати вашу повість “Читаючи Фолкнера”, мені здалося, що там дуже правильно передана чернівецька інтонація. Принаймні незважаючи на різницю у віці, мені здалося, що я чув цю музику в юності й дитинстві. Що таке “чернівецька інтонація”?
– Ви дуже правильно інтуїтивно вибрали слово “музика”. Кілька відомих німців називали архітектуру “застигла музика”. І ви, і я в дитинстві ходили навколо музикальної архітектури Чернівців. Це модерністська архітектура, архітектура курватур, яка може далеко завести чуттєвих юнаків. Але є ще одна властивість чернівецька. В цьому сенс провінції. Мені здається, що все суб’єктивне, те, що ми називаємо модерністською літературою, воно, як правило, народжується в провінції: це може бути Трієст, може бути Дублін, але це можуть бути і Чернівці. Я колись над цим серйозно думав.
Мій старший друг – чудовий поет Давид Самойлов вів щоденники. Я у нього бував часто. І в цих щоденниках є зауваження: “Приїжджав Ігор Померанцев. Зовсім біла людина. Але чому провінціалів так тягне до модернізму?”.
І я думав: чому? Тому що законодавцем класичного стилю є столиці. Можливо, Москва, Петербург. І що залишається провінціалам? За виразом Достоєвського: полірувати кров. І я думаю, шерех цього процесу полірування крові і є сенс чернівецької поезії. Ви також жертва обставин, або чемпіон обставин.
Хоча, зрештою, ті ж провінціали перемогли: той же Джойс чи Фолкнер. Це не означає, що вони витіснили столичних, проте багато з них мали великі перемоги. Так що продовжимо полірувати кров.
Молодець, Надійко!!! Так тих олухів. До речі, ще одне спостереження: на фоні цих заїжджих хамів-хижаків наші містечкові царьки виглядають дуже провінційно. Є над чим задуматися Федорукові і Ко. Вони його вмить проковтнуть і навіть не скривляться.
– Довелося читати вашу повість “Читаючи Фолкнера”, мені здалося, що там дуже правильно передана чернівецька інтонація. Принаймні незважаючи на різницю у віці, мені здалося, що я чув цю музику в юності й дитинстві. Що таке “чернівецька інтонація”?
– Ви дуже правильно інтуїтивно вибрали слово “музика”. Кілька відомих німців називали архітектуру “застигла музика”. І ви, і я в дитинстві ходили навколо музикальної архітектури Чернівців. Це модерністська архітектура, архітектура курватур, яка може далеко завести чуттєвих юнаків. Але є ще одна властивість чернівецька. В цьому сенс провінції. Мені здається, що все суб’єктивне, те, що ми називаємо модерністською літературою, воно, як правило, народжується в провінції: це може бути Трієст, може бути Дублін, але це можуть бути і Чернівці. Я колись над цим серйозно думав.
Мій старший друг – чудовий поет Давид Самойлов вів щоденники. Я у нього бував часто. І в цих щоденниках є зауваження: “Приїжджав Ігор Померанцев. Зовсім біла людина. Але чому провінціалів так тягне до модернізму?”.
І я думав: чому? Тому що законодавцем класичного стилю є столиці. Можливо, Москва, Петербург. І що залишається провінціалам? За виразом Достоєвського: полірувати кров. І я думаю, шерех цього процесу полірування крові і є сенс чернівецької поезії. Ви також жертва обставин, або чемпіон обставин.
Хоча, зрештою, ті ж провінціали перемогли: той же Джойс чи Фолкнер. Це не означає, що вони витіснили столичних, проте багато з них мали великі перемоги. Так що продовжимо полірувати кров.