Парашутно-друїдна історія про чернівецьке кохання для ВВС
Ще одна неймовірна історія для плекання чернівецького міфу за участю відомого британського історика, диктора ВВС, якого звали Geraint Dyfnallt Owen. І, звісно, його чернівецької дружини Герти. Містер Оуен був сином міністра, помітного поета-романтика, великого патріота і навіть Верховного друїда Уельсу. Отримавши блискучу гуманітарну освіту, в тому числі в Оксфорді, 1936 року молодик спробував свої сили на ВВС. Під час Другої світової війни чоловік приєднався до Intelligence Corps, і як офіцер відповідав за Британську військову місію у Румунії. Після прискореного курсу румунської мови (після такого самого курсу японської вона здалася йому такою ж важкою) молодий офіцер розпочав тренування у складі групи парашутистів, які мали десантуватися у Румунії. Зміна політичного курсу і перехід Румунії на бік антигітлерівської коаліції зробили прибуття містера Owen’а менш ефектним, проте приїзд до Румунії все одно змінив його подальше життя.
І тут нарешті наш – чернівецьких – вихід!!! У Румунії 1944 року молодик закохався у дівчину – колишню секретарку – родом з Буковини. На заваді коханню не могло стати навіть те, що незабаром офіцера перевели на службу до Італії. Заради коханої, щоб врятувати її від наступаючої Радянської Армії, він готовий був порушити дисципліну і кинутися їй на допомогу. Проте порушувати статут не довелося: 1945 чи 1946 року військовий капелан освятив їх щасливий союз. Наслідком одруження стало народження двох синів і двох доньок.
Після демобілізації містер Оуен довго керував секціями BBC для Румунії і Югославії, які транслювали передачі румунською й сербо-хорватською мовами. А також продовжив наукові студії. З-під його пера вийшли грунтові дослідження історії Уельсу за часів Єлизавети І та Якоба І. Вихідця зі стародавнього уельського роду, який виводив своє походження ще з часів, коли Британія не була завойована анло-саксами, залучили також до роботи у Королівській комісії з розбору історичних манускриптів. Наслідком роботи комісії стала публікація 10 томів документів.
Інтенсивна робота стала можливою завдяки розумінню й підтримці з боку дружини. А тепер найцікавіше: Герта у шлюбі Оуен була тією самою мешканкою вілли «Лола», про яку у спогадах «Перше життя» про міжвоєнну Буковину розповів інший відомий чернівчанин Петер Демант (Вернон Кресс).
З Гертою Гаусліг (по чоловікові Оуен) – наймолодшою з дітей колишніх власників вілли «Лоли» та її донькою – Демант ще поспілкується у кондитерській «Прага», що на Арбаті в Москві. Майже так само, як колись спілкувався в «Рипяну» на Панській. «У нас завжди були платонічні стосунки: її брат став моїм кращим другом після від’їзду Конрада, а з нею я плавав, катався на лижах, лазив по горах. Понині вона мені хороший друг», – уточнив мемуарист. Епістолярний зв’язок колишні чернівчани налагодили, коли один з них ще перебував на Колимі. Документальне свідчення відновленого контакту – щоденниковий запис 1966 року. І хоча жінка не дуже любила писати – «напевно, через жахливий почерк» – листівки звідусіль надходили від неї регулярно. «На пошті лист від Герти, – нотує вже 1988 року. – Виявляється сім’я Гаусліг живе в основному у ФРН. Тільки Альфред у Ніцці», – записав Демант відомості про знову віднайдених друзів. А 1993 року йому наснився сон про молоду Герту «мою наймилішу подругу, сестру Евальда, тепер місіс Оуен». (У статті про її чоловіка Герта фігурує під прізвищем Druckman. Можливо Вернон Кресс, розповідаючи про неї, використав псевдонім, а, можливо, життя змусило її змінити прізвище).
Дивовижну історію про особисту зустріч із подругою чернівецької юності Вернон Кресс переповідав безліч разів. Місце і час побачення заздалегідь узгодили у листах. Місіс Оуен (уроджена Гаусліг) мала запланований тур до Москви, колимський вантажник зголосився прилетіти на зустріч мало не з Магадану. Він зупинився в готелі чи у знайомих, вона – у готелі «Росія». Герта призначила зустріч на 9 годину й разом з донькою чекала на Красній площі. Петер чомусь вирішив, що побачення буде ввечері й запізнився. Але все таки вона його дочекалась! «Це Герта чекала мене на Красній площі з дев’ятої ранку до третьої пополудні, коли я помилився й переплутав час зустрічі», – зізнався чоловік у щоденнику. – «Вона порівняно мало змінилася – маленька, підтягнута з насмішкуватими очима». До слова, саме ця, на той час вже 60-річна жінка, стане першим віднайденим за багато років свідком чернівецької юності Вернона Кресса.
На фото з фондів Державного архіву Чернівецької області: листівки від Герти другові юності Петеру Деманту. Інформацію про містера Оуена взято з публікацій про нього в газетах Індепенденс і Таймс.
І тут нарешті наш – чернівецьких – вихід!!! У Румунії 1944 року молодик закохався у дівчину – колишню секретарку – родом з Буковини. На заваді коханню не могло стати навіть те, що незабаром офіцера перевели на службу до Італії. Заради коханої, щоб врятувати її від наступаючої Радянської Армії, він готовий був порушити дисципліну і кинутися їй на допомогу. Проте порушувати статут не довелося: 1945 чи 1946 року військовий капелан освятив їх щасливий союз. Наслідком одруження стало народження двох синів і двох доньок.
Після демобілізації містер Оуен довго керував секціями BBC для Румунії і Югославії, які транслювали передачі румунською й сербо-хорватською мовами. А також продовжив наукові студії. З-під його пера вийшли грунтові дослідження історії Уельсу за часів Єлизавети І та Якоба І. Вихідця зі стародавнього уельського роду, який виводив своє походження ще з часів, коли Британія не була завойована анло-саксами, залучили також до роботи у Королівській комісії з розбору історичних манускриптів. Наслідком роботи комісії стала публікація 10 томів документів.
Інтенсивна робота стала можливою завдяки розумінню й підтримці з боку дружини. А тепер найцікавіше: Герта у шлюбі Оуен була тією самою мешканкою вілли «Лола», про яку у спогадах «Перше життя» про міжвоєнну Буковину розповів інший відомий чернівчанин Петер Демант (Вернон Кресс).
З Гертою Гаусліг (по чоловікові Оуен) – наймолодшою з дітей колишніх власників вілли «Лоли» та її донькою – Демант ще поспілкується у кондитерській «Прага», що на Арбаті в Москві. Майже так само, як колись спілкувався в «Рипяну» на Панській. «У нас завжди були платонічні стосунки: її брат став моїм кращим другом після від’їзду Конрада, а з нею я плавав, катався на лижах, лазив по горах. Понині вона мені хороший друг», – уточнив мемуарист. Епістолярний зв’язок колишні чернівчани налагодили, коли один з них ще перебував на Колимі. Документальне свідчення відновленого контакту – щоденниковий запис 1966 року. І хоча жінка не дуже любила писати – «напевно, через жахливий почерк» – листівки звідусіль надходили від неї регулярно. «На пошті лист від Герти, – нотує вже 1988 року. – Виявляється сім’я Гаусліг живе в основному у ФРН. Тільки Альфред у Ніцці», – записав Демант відомості про знову віднайдених друзів. А 1993 року йому наснився сон про молоду Герту «мою наймилішу подругу, сестру Евальда, тепер місіс Оуен». (У статті про її чоловіка Герта фігурує під прізвищем Druckman. Можливо Вернон Кресс, розповідаючи про неї, використав псевдонім, а, можливо, життя змусило її змінити прізвище).
Дивовижну історію про особисту зустріч із подругою чернівецької юності Вернон Кресс переповідав безліч разів. Місце і час побачення заздалегідь узгодили у листах. Місіс Оуен (уроджена Гаусліг) мала запланований тур до Москви, колимський вантажник зголосився прилетіти на зустріч мало не з Магадану. Він зупинився в готелі чи у знайомих, вона – у готелі «Росія». Герта призначила зустріч на 9 годину й разом з донькою чекала на Красній площі. Петер чомусь вирішив, що побачення буде ввечері й запізнився. Але все таки вона його дочекалась! «Це Герта чекала мене на Красній площі з дев’ятої ранку до третьої пополудні, коли я помилився й переплутав час зустрічі», – зізнався чоловік у щоденнику. – «Вона порівняно мало змінилася – маленька, підтягнута з насмішкуватими очима». До слова, саме ця, на той час вже 60-річна жінка, стане першим віднайденим за багато років свідком чернівецької юності Вернона Кресса.
На фото з фондів Державного архіву Чернівецької області: листівки від Герти другові юності Петеру Деманту. Інформацію про містера Оуена взято з публікацій про нього в газетах Індепенденс і Таймс.
0 коментарів