Маленька брехня Віктора Довганича породжує до нього велику недовіру!

От спеціально уподібнився тобі й порахував, Федорук згадується 4 рази, а Михалішин лише раз. А я вже зараз можу не читаючи тексту назвати більше випадків, коли рубали при ньому – на центральній площі, та ж ялинка Деманта, дерева навколо собору, і біля пам»ятника Табачника. Тож де чесні парвила гри і паритет. А оціни лексику?
при Миколі Федоруку в рамках реконструкції вул. Кобилянської на ній було викорчувано всі дерева
за «правління» Миколи Федорука, було вирубано дерева навпроти залізничного вокзалу
при тому ж Миколі Трохимовичу (О, п»ята згадка!) А це не маніпуляцыя — «школа Арсенія Яценюка». До чого тут це? Хіба це не гра підсвідомості? Не свідчення заангажованості проти конкретних осіб?
Господарювання Миколи Федорука відзначилось і вирубкою ялинок, котрі ще на поч. 2000-их рр. оточували кільцем Театральну пл. Чернівців.
А далі взагалі нечесна гра – в цьому ж абзаці про ялинку Деманта. Хто не знає, зрозуміє, що це при Федоруку зрубали. Але ж це брехня. Чому так? Чому не в окремому абзаці, а без переходу про ялинку? А де правління, господарювання? І прізвище? Чого тут колективна відповідальність – міська рада, а там ФЕДОРУК?
А це нормально – «продовжилась започаткована Миколою Федоруком традиція вирубки дерев на Центральній площі» Не відчуваєш різниці? Один ріже, але згадують іншого. Це не маніпуляція?. Чи для «The Chernivtsi Times» ми керуємося одними вимогами, а до BukNews застосовуємо інші?

Щодо статті повторимось окремо: вона підписана моїм іменем і тому в ній я висловлюю власну суб'єктивну позицію. Я можу в чомусь помилятись або виявлятись тенденційним навіть усепереч власному бажанню — однак тому я маркую власну суб'єктивність _іменем_, на відміну від анонімних матеріалів, котрі здебільшого подаються на «BukNews», «БукІнфо» та ін. Щодо частоти вживання імен — повторюсь знову: вона відповідає тривалості господарювання обидвох керівників. Між якою є суттєва різниця. Ім'я чинного секретаря міської ради, як і його попередника (що Ви вже помітили при повторному прочитанні), виділене окремою міткою для пошуку та індексування. Проте в матеріалі однаково критично висвітлено роботу всіх міських влад, проставлені дати і дані прямі гіперпосилання (в т.ч. на Ваші матеріали на шпальтах «BukNews» — п'ять разів), за якими в один клік можна отримати вичерпнішу інформацію по кожній локації, адже більшість із них просто перелічуються.

А от стосовно «школи Арсенія Яценюка» — перепрошую, це цитата, котра взята в лапки — і не звідкись, а саме з «BukNews» (матеріал «На перший дзвоник Папієв піде в школу Яценюка і братів Бурбаків», «BukNews», 1 вересня 2013). Тому тут дозвольте і мені залишити символічний «смайл».

Фотографію з губернатором Ви використовуєте не випадково — не вдавайте, що зробили це «просто так». Адже «BukNews» було необхідно продемонструвати, що Віктор Довганич є ставлеником команди Михайла Папієва. Однак та світлина була публічна і її використання є і дотепним, і доречним, тому про неї тут і не йдеться. Принципи ж «BukNews» зводяться до алгоритму: маніпулятивний заголовок — провокативна ілюстрація — односторонній текст в основі — та (час від часу) коротке спростування з боку опонента. Ви професіонал у роботі з інформацією і прекрасно розумієте, що навіть даючи комусь слово, при допомозі контексту можете повернути його як в один, так і в інший бік — за власним розсудом — і в більшості випадків так і робите. Стосовно Миколи Федорука і Віталія Михайлішина — частота згадування їхніх імен у статті «Шабаш на Лисій горі» рівнозначна тривалості їхнього господарювання. Останній поки що не спромігся виграти й одні вибори, на відміну від попередника. Проте Ваша оцінка неточна, адже чинний в.о. міського голови згадується і на ім'я, і на прізвище — навіть виділений окремою міткою для зручності пошуку та індексування. А от моралізаторства в більшості журналістів мені не займати — здається, саме ця професія найбільше на нього претендує. У всьому цьому ніхто би з Вами не сперечався, якби Ви не продовжували крутити стару пісню про «збалансованість» та все інше — якщо, на Вашу думку, інформаційна агенція (sic) має пріоритетно відтворювати особисту думку її редактора, то Ви помиляєтесь у класифікації. Я не проти суб'єктивності — навпаки. Але будучи суб'єктивними, говоріть про це голосніше. І підписуйте всі матеріали. Для Чернівців це буде революційно.

P.S. Розміщуючи матеріали про Віталія Ткачука — чому «BukNews» не вказує, що це реклама чи, принаймні, повідомлення його прес-служби? Адже така двозначність кидає тінь на Вашу політичну послідовність — у матеріалах про цього депутата з деякого часу відсутні слово «тушка», критичні оцінки, дошкульні запитання, провокативні ілюстрації чи маніпулятивні заголовки. «Київські експерти», на яких Ви посилаєтесь стосовно соціальних мереж, мають з цього приводу доволі однозначну думку.

Ну, я теж міг би тепер пожонглювати змістами і словами, як ти у випадку з налаштування фейсбуку, які один пан не застосував, але я чомусь маю враховувати. Але ж нас цікавить зміст, а не еквілібристика? Чи не так? А зміст такий, що у розділі контакти на сайті вказано, що я координую роботу сайту. Тому новини там аж ніяк не анонімні. Так що це теж вигідне тобі пересмикування, бо тобі просто не подобається як сайт висвітлює діяльність певних осіб. А раз не анонімні, то й до мене можна застосувати «вона підписана моїм іменем і тому в ній я висловлюю власну суб'єктивну позицію. Я можу в чомусь помилятись або виявлятись тенденційним навіть усепереч власному бажанню — однак тому я маркую власну суб'єктивність _іменем_, на відміну від анонімних матеріалів» Але менше з тим. Значно цікавіше, що ми нарешті з’ясували, що, виявляється, різні точки зору на сайті все таки представлені. Всупереч попереднім твоїм твердженням, що нібито сайт «створює майже виключно позитивне інформаційне тло для окремих політичних сил і фігур». Бачиш, не все так на поверхні, як здається тобі і Папієву. Він теж якось під час виборів скаржився на заангажованість деяких чернівецьких сайтів спостерігачам з Європи. Ото вони певно здивувалися, що губернатор (а тепер з’ясувалося, що і ти) не знає, що вказувати ЗМІ як вони мають висвітлювати ту чи іншу подію – це обмеження свободи слова. Здається, ви ніяк не можете зрозуміти, що це таке. Але це блогерське мислення, бо блогер може писати про те, що цікаво йому, а журналіст пише про те, що цікаво людям. Чи те, що можна тобі — «я висловлюю власну суб'єктивну позицію. Я можу в чомусь помилятись або виявлятись тенденційним» — не можна всім іншим? Дивна логіка. І не треба ліпити сюди довгий строк урядування Федорука, як свідчення того, що він більше наробив помилок, ніж наступник. З такою логікою не Калігула, який правив недовго, а Август мав би вважатися найгіршим правителем. До речі, ти ще не навів цей аргумент — про строки, а я знав, що він спливе у тебе в голові. А щодо висвітлення діяльності Ткачука, то чого ти те саме не питаєш про Павлюка, Мельника, Салагора, Галиця, Унгуряна інших депутатів? Сайт про них також пише. Востаннє дав позицію Мельника, що він не голосував за Інватранс. О небо, і теж не послався на його прес-службу!!! Я завжди думав, що досить посилання на джерело, а такими є більшість повідомлень про Ткачука, чи будь-якого іншого депутата. Адже там зазвичай лише пряма мова. Але тепер буду вказувати спеціально для тебе))))))))))))))))))))))))))

Ваша (слушна, але теоретична) гіпекритичність була би доречна, якби матеріали «BukNews» цій гіперкритичності в повній мірі відповідали. Натомість усі бачать, які новини Ви публікуєте і з яких нікчемних приводів при необхідності їх робите (див. приклади вище). Отже, в одних випадках Ви все оцінюєте з лупою професіонала, а в інших — знаходите тисячу і одну причину для виправдання абсолютно непрофесійних дій (або таких, що суперечать етиці Вашої професії, що мене дивує найбільше). Не виникало би ніяких запитань, якби Ваша послідовність не викликала таких сумнівів. Мабуть, я справді надто наївний, аби вимагати від журналістів однакових стандартів у висвітленні і влади, і опозиції.

Нарешті, стосовно «скеровування»: будь-що може бути будь-чим скероване, а головне — інтерпретоване — і слова, і дії. Вам, як журналісту, це прекрасно відомо. Але це не привід розмальовувати світ чорно-білими барвами і змушувати всіх мислити в категоріях бінарної логіки. На жаль, не вперше помічаю, що будь-який заклик бути однаково критичними до всіх — найчастіше подається як гра в чиїсь конкретні ворота, а люди, які мислять інакше, сприймаються як зрадники чи ідіоти. Свого часу Ви публічно критикували і рух «Чесно», і тих, хто на виборах голосував проти всіх або за третіх кандидатів — дискредитуючи взагалі саму ідею вибору. Тепер Ви відтворюєте ті ж речі через подачу інформації, яка абсолютно незбалансована і це видно неозброєним оком. Це Ваша альтернатива ідеалам свободи?

P.S. У блогосфері взагалі недоречне поняття «джинси», тому що блоги є завідомо суб'єктивним джерелом інформації. У блогосфері немає ні реклами, ні редакції — є тільки думка користувачів, яка є сукупністю особистих точок зору. І, на відміну від журналістів, у блогерів немає формальних стандартів роботи — що, однак, не заважає їм оприлюднювати суспільнозначиму інформацію. Поняття «джинси» актуальне тільки для професійної журналістики, де є певні принципи роботи, в т.ч. поняття реклами, об'єктивності та ін. Але, як показує досвід, у ряді випадків журналісти нічим не відрізняються від блогерів за рівнем суб'єктивності чи тенденційності — але при цьому вводять в оману читачів, наголошуючи на стандартах, яких самі не дотримуються. Парадокс, але в блогах з усіма їхніми зрозумілими недоліками — об'єктивності часто на порядок більше, ніж у традиційних ЗМІ. І це насторожує.

А я ось що подумав, чи випадково оприлюдення персональних данних тата депутата не є порушенням? Я не юрист, але ситуція цікава. Хоча, може, він входить в перелік публічних осіб, як тато депутата. А чорно-білим світ робите якраз ви. А ті, хто користається вашою наївністю, десь певно сміються з вашої наївності. Цікавий виверт про «люди, які мислять інакше, сприймаються як зрадники чи ідіоти», по-моєму увесь цей час якраз саме ти це активно пропагував, відбираючи у мене, у кожного право бачити світ по-своєму. Чи не ти оголосив, що сайт не такий, бо мислить інакше. Питаю в сотий раз, то ти хочеш мати право мислити інакше, а решту позбавляєш такого права? Твій заклик бути однаково критичним до всіх абсурдний. Те твоє речення з матеріалу про зрубані дерева, де «наступник продовжив практику Федорука і зрізав дерева» можна вносити у підручники, як приклад того, як підсвідомість, симпатії, погляди впливають на нібито однаково критичного до всіх автора. Як можна таке написати? Зрізав один, а названо іншого? Це однакова критичність? Не може людина бути вільною від упереджень. Чи точкова критика матеріалу про Меридіан Черновіц. Невже ти думаєш, що ВСІ, як ти любиш писати, не відчувають цієї точковості? Захочеш, я тобі якось розберу його по частинах. Але найголовніше, хто дав вам право виносити оцінки телеканалам, газетам, сайтам? Та ще й з печаттю скорботи на обличчі? Ви лише одна фізична особа — і ваша думка — думка однієї фізичної особи. Що значить всі бачать? Хто всі? Говоріть за себе, а не за всіх.

Це дані з офіційного документу про (публічну) підприємницьку діяльність. Якщо відповідна установа в законному порядку їх надає — значить, вони є публічними. На відміну від приватних фотографій і коментарів, котрі до офіційної діяльності ніякого відношення можуть не мати. Повторюсь, бо Ви неуважно читали мої коментарі: Вам ніхто не забороняє вести свій сайт на власний розсуд, але просто не вдавайте себе неупередженим, об'єктивними, збалансованими і т.д. Це стосується і моїх матеріалів — вони є підкреслено суб'єктивними та упередженими, і в цьому ключова відмінність. Я не хочу обманюватись, тому займаюсь публіцистикою, а не журналістикою. Але якщо під іменем «громадсько-політична газета», «телерадіокомпанія» чи "інформаційна агенція" хтось займається журналістикою — то нехай робить це послідовно, а не іменує конкретні явища і заняття невідповідними словами.

P.S. По ялинках, як видно, коментарі теж уважно не читали — в тексті є всі гіперпосилання на першоджерела і точні дати. Чи Ви вважаєте читачів Інтернет-сайтів людьми, які не вміють переходити за посиланнями?

P.P.S. Ну і останнє — якось прикро, що багато речей Ваші колеги озвучуть поза спиною, я це помітив дуже давно. Практично ніхто не висловлюється відкрито. Принаймні, в Чернівцях у журналістів не дуже прийнято одне одного критикувати — в цьому і сила, і слабкість професії.

Я вже кілька разів формулював те, що збираюся повторити знову, але, видно, не досить зрозуміло. Ти оцінюєш ситуацію з точки зору якихось ідеальних уявлень у твоїй голові, як воно теоретично мало би бути. Тобто це якась штучна конструкція, якій має відповідати цей світ в всіх його прекрасних проявах. Я ж оцінюю з практичної точки зору, як воно є у житті. Бо вважаю, що його не можна загнати в шаблон. І в цьому основна причина цієї суперечки.

Твоя позиція безумовно виграшніша, вона апріорі є популярнішою для слухачів. Бо всі розуміють – недоліки справді існують. Зате та позиція, яку відстоюю я, правдивіше, реалістичніша. А кому подобається правда? Спішу заспокоїти тебе, що замолоду я робив точно так само як ти. Бо критикувати з точки зору ідеального уявлення як має бути завжди властиво молодості, яка на жаль багато речей просто не враховує. Бо банально не знає про них! І це чудово, бо такі речі частково рухають прогрес.

Але не завжди.

Часом цей молодечий ідеалізм використовують злочинці. І тоді вашими руками закривають газети, бо вони неідеально висвітлюють життя, палять книжки, і навіть убивають людей, які не відповідають цьому уявному ідеалу у ваших головах. У нас це ще не настільки трагічно, але… Власне всі твої оцінки преси і журналістики – це те саме противсіхство. Воно має право на існування, але це тупикова гілка будь-якого починання. Бо бути проти всіх – це значить заперечувати життя. Власне вибори в Україні показали, що з уміло підігрітого нібито противсіхства ідеалістів (або тих, які себе за таких видають) скористалися цілком конкретні особи для досягнення цілком конкретних, а не ідеальних цілей.

Останній твій допис засвідчив ще одну проблему твого світогляду. Це вже не тільки молодечий ідеалізм, але й небезпечна схильність до авторитаризму і навіть тоталітаризму. Твій світогляд можна визначити як комісарський. Бо він щиро визнає можливість існування єдиної правильної моделі, думки, яку можна впровадити (нав’язати) у життя всіх інших людей. Але це ми вже проходили. І чим це закінчується знаємо. Дай таким як ти фанатикам владу і ви добряче наламаєте дров.
Бо насправді ніякої універсальної істини не існує.

Оця твоя обмовка про незначну кількість з’ясування стосунків у журналістському середовищі засвідчила, що ти в принципі не розумієш, що таке свобода слова. Та владі (чи сьогоднішній опозиції, яка завтра стане владою) тільки те й треба, щоб журналісти почали з’ясовувати стосунки між собою. Бо тоді з ними легше розправитися поодинці. Так як це було під час конфлікту на ТВА, коли влада розколола журналістів і одні писали одні листи, а інші підписували зовсім інші. Тим часом суть проблеми відходила в бік.

На цю саму ситуацію можна подивитися і на мікрорівні. Як досвідчений журналіст я ніколи не дозволю собі розкритикувати іншого журналіста. Бо я розумію, що кожен має право писати, показувати так, як він це розуміє і бачить. Це визначальна засада свободи слова. Навіть колегіально не завжди можна вирішити, чи порушив журналіст якусь професійну заповідь. Ти ж присвоюєш собі функцію комісії з захисту суспільної моралі, журналістської етики і готовий судити.

Добре, якщо ти через молодість і недосвідченість не розумієш, що ти робиш. Думаю ті письменники, які писали відкриті листи у газети й журнали, де засуджували несоціалістичні твори своїх колег – багато з них – також щиро вірили, що чинять на користь. Ось тільки в нормальному середовищі такі речі називаються доносом. Власне саме так їх розуміла і влада, яка розправлялася з кожним, що не вкладалося в ідеальний шаблон. Ось тільки ідеалу там насправді ніякого не було.

І те, що ти пишеш про ТВА, яке нібито знало про засідання, але попросило перенести його – це не ідеальна конструкція, це — донос. Невже ти не розумієш цього? Коли Папієв каже, що напише листа депутатам про «Буковину» це не значить, що він зробив це і вони його отримали. Вони знають про ці його слова? Звісно знають, вони прочитали їх в ЗМІ. Але чи означає, що ці неоформлені документально слова можуть мати якісь наслідки, запустити якісь механізми. Звісно, ні. Невже ти не чув, що демократія, управління, ухвалення рішень – це процедура. Так само і з ТВА.

Тому перш, ніж вимагати від політиків, ЗМІ бути ідеальними, краще подумай, які наслідки твоя щира критика матиме в довгостроковій перспективі. Хто в кінці кінців виграє, коли замість десяти поганих новин, які тобі не подобаються, і трьох хороших, яким ти дозволяєш жити, будуть з’являтися лише написані якимось таким як ти комісаром, це в кращому разі, або не буде з’являтися жодної? Правда для тих, для кого життя в неідеальному світі аж таке нестерпне завжди є ще один шлях – монастир.

Юрій Ілліч, я можу частково погодитись із Вами по всьому сказаному в останньому коментарі — і частково не погодитись, тому дискусія ця може тривати безкінечно. Проте основні моменти ми вже озвучили. Не зупиняючись на всьому написаному — в чому, на мою думку, є і слушні, і не дуже, думки — підкреслю один момент. А саме те, що журналісти звикли безапеляційно і часто безпідставно, заради грошей, сенсації чи власного задоволення критикувати всіх — але не визнають зі іншими права критикувати самих журналістів. Навіть коли не йдеться про політику, а про такі сфери як реклама, якість контенту та ін. Як Ви показуєте, журналісти не підтримують критику і зі свого середовища («доноси» — хоча у випадку В'ячеслава Піховшека це чомусь не спрацювало), так і з інших («непрофесіонали») — виходить, що ви як цех претендуєте на недоторканість у громадській думці. І в більшості випадків це працює не на кращі починання, а на банальне покриття власних помилок, непрофесіоналізму чи відвертої продажності. Тоді чим журналісти кращі за політиків, якщо вважають за норму професійно обманювати і себе, і читачів? Вам не здається, що таке суспільство фарсу приречене і ніякої альтернативи ніхто насправді не пропонує? І коли всіх критиків Ви одразу легко списуєте на політичний рахунок — Ви не говорите про те, що і Ваша позиція є також політична і використовується недобросовісними політиками у своїх далеко не найчистіших намірах. У цій грі масок я не бачу між ними різниці.

Повторюсь: я не проти того, аби журналісти писали як того забажають і не примушую всіх до фіктивних стандартів неупередженості та збалансованості, бо вважаю їх надто недосяжними. Я лишень закликаю точно окреслювати поняття — і якщо журналісти суб'єктивні, то нехай не ховаються за ширмою «об'єктивності» чи колективного професійного «я», адже найчастіше вони так і роблять, щоби надати своїм словам більшої ваги. Але тоді вийде, що в ряді випадків журналістика нічим не відрізняється від публіцистики чи навіть блогерства.

На кінець про ТВА: як громадянин я ставлю запитання, а не роблю висновки, бо не володію всією повнотою інформації. Саме в такому форматі був оприлюднений мій блоговий допис. І ТВА, і Чернівецька обласна рада та ОДА працюють у публічному полі, тож і я формулюю запитання публічно — але відповіді на нього відкрито ніхто не дає, а лишень у форматі приватного «шурхотіння». Ви неодноразово стверджували, що політики і громадські діячі мають брати відповідальність за свої публічні слова і вчинки і добре їх зважувати — але чому цього уникають журналісти? Я був справді здивований тим, що з якихось (можливо, не політичних?) причин ТВА видалило навіть власний випуск новин про пікетування ОДА 20 вересня — яке не було таємним і про яке вони самі зняли сюжет та поінформували всіх чернівчан. У мене резонне запитання: «Чому?», а Ви відповідаєте, що сама його постановка вже є «доносом». За Вашою логікою, провівши акцію під стінами ОДА, запросивши на неї журналістів і розтрубивши на всі Чернівці — журналісти ТВА «донесли» на себе самі. Не здивуюсь, якщо потім їхні помилки та ігри в політику (адже вони так само в неї грають, як і влада), будуть перекладені на плечі інших суб'єктів, у т.ч. блогерів — про яких в ефірі телеканалу ТВА (програма «Біля вікна», 19 вересня 2013, 24:32 хв.) вже встигли неприязно висловитись Вадим Пелех та Петро Кобевко — пов'язавши будь-яку критику ЗМІ з провладною позицією. Найпростіший спосіб уникнути відповідальності і покрити власну — нерідко подвійну — гру.

З більшістю написаного тут — можу погодитися. Бо це вже спроба подивитися на все глибше. Але треба бути дуже обережним у всіх оцінках. От ти колись дорікав мені, що я критикував одного діяча, а потім перестав. Часто буває, що ми критикуємо багато чого не знаючи. А дізнавшись бачимо все в іншому світлі. І в першому, і в другому випадку ми щирі. Але це надто тонкі матерії внутршінього світосприйняття, тому тут підходять лише напівтони для оцінок. Категоричності і тим більше теоретичних узагальненть бути не може. Мій заклик — будьмо уважними і обережними, не узагальнюймо, до всього і всіх має має бути індивідуальний підхід. І кожен окремий випадок треба оцінювати конкретно. В тому числі події навколо ТВА. Краще промовчати, ніж завдати шкоди, коли є відчуття, що ми чогось можемо не знати. От я мовчу, коли не знаю. Або цитую тих, хто знає))))) На цьому, думаю, варто припинити цю в принципі корисну дискусію.

Бачиш, я сам запропонував припинити дискусію. Але гріх ще бодай раз не скористатися чудовою ілюстрацією того, у чому тебе переконував)))

Дві новини, друга з якої навіть зроблена з першої, чудово ілюструють, що таке свобода слова. Перша — «Ніхто не поспішає на вибори чернівецького мера. Що цікаво – Федорук теж. Федорук поспішає у суд». Друга «Вищий Адмінсуд України востаннє не допустить екс-мера Федорука до правосуддя?».

Обидві можуть бути прикладом критикованого тобою маніпулювання фактами, і, водночас, обидві можуть бути просто новинами, зробленими на основі одного й того самого факту. Хто ризикне визначити, де абсолютна правда?

А тепер запитай сам себе, що ти відчув прочитавши обидві. Не треба писати про свої відчуття. Залиши їх при собі. Але я майже впевнений, що одну новину ти вважаєш більш правильною, а іншу – ні. І тут якраз все залежить від твого власного ставлення до теми, яку вони зачіпають. Тому одну ти назвеш маніпуляцією, а іншу ні. Хоча насправді вони ідентичні. Все залежить від кута зору, під яким ти на них дивишся.

І це якраз і є свобода слова. Один і той самий факт різні ЗМІ подали кожне так, як вважали за потрібне. Тепер справа за читачем. Мудрий, не піднімає лемент на порожньому місці, а бере до уваги обидві можливі точки зору. Чудово, коли у нього є така можливість. І саме в цьому полягає свобода слова, а не в тому, щоб всі ЗМІ подавати новини під тим ракурсом, який ближчий особисто тобі.

До речі, щойно цей самий сайт, який, я підозрюю, світоглядно тобі ближчий, що не може не позначатися на його оцінці загалом, написав про цю справу «касаційну скаргу щодо незаконності усунення М.Федорука не задовільнили». Відчуваєш? Це не маніпуляція?? Адже справу по суті щодо законності усунення не розглядав жоден суд, тим більше не робить цього касаційний. Щось я не чую від тебе лементу і похоронних співів на адресу сайту. Подвійні стандарти? Чи все таки те, про що я писав раніше – багатогранний світ навколо)))).

У випадку судових позовів Миколи Федорука я не маю ні суджень, ні відчуттів, так як усе виглядає і без того заплутано. Натомість не змішуйте особисті точки зору та оцінки із систематичним маніпулюванням — це різні речі, хоча завжди маніпуляцію можна списати на «власну думку». Коли йдеться про маніпуляцію, то на лице часто неприхована упередженість — наприклад, коли йдеться про публікації газети «Експрес» про депутатів ВО «Свобода» — та, що не менш важливо — відповіді партійної прес-служби, які теж далеко не виважені і часто не конкретні. У випадку публікацій «BukNews» я показував діахронічну перспективу деяких тем та їхню не лише послідовну однобокість, що вже насторожує — але й те, що новини такого характеру найчастіше взагалі не мають відношення до Буковини і беруться з будь-яких джерел, аби тільки відповідати наперед заданій темі. А це викликає ще більше запитань.

P.S. До речі, останню таку новину «BukNews» із різницею в кілька днів устиг опублікувати, з незначними змінами, двічі підряд. Випадковість?

Не буду дільше втягуватися у дискусію, але ти мимоволі демонструєш вибріковіть. Чого ти не протестуєш проти маніпуляції Чернівці таймс? «У випадку судових позовів Миколи Федорука я не маю ні суджень, ні відчуттів, так як усе виглядає і без того заплутано». А коли я пишу те саме слово в слово про Добробут — маємо зовсім іншу реакцію. Щодо Свободи, то її вибоці мають право знати про неї все. На Буковині такі є, тому ми маємо їх про це інформувати.

Тому що питання судових розборок Миколи Федорука взагалі намагаюсь не коментувати — ні на «The Chernivtsi Times», ні на «BukNews», ні деінде. Принаймні, доти, доки не розберусь у цьому предметі.

А може ти й в тому, що вже критикуєш, не розбираєшся? Тебе не відвідувала така думка? Власне, все, що потрібно було довести, доведено. Вибірковість твоїх оцінок і суджень, до того ж добряче підкоригованих особистими симпатіями і антипатіми))) Всі ми такі))))))))

Я наочно і на кількох десятках (sic) прикладів показував тенденцію — це не одиничні випадки, які можна було б списати на особисту думку, тим більше, що збалансованість практично на нулі. Деякі речі за інтенсивністю і частотою повторів перейшли рамки військової пропаганди, саме на них я і звертав найбільше уваги, позаяк на кожну з таких тем десятки прикладів у доволі короткі часові проміжки (всі аргументи детально викладені вище, кому цікаво — може перевірити). Нашу ж дискусію ми завершили на тому, що є значна частину неформального фактажу, виносити який на публічне обговорення недоречно. Але можу погодитись, що я теж мислю суб'єктивно — як і кожна людина, але, напевно, огляд усіх моїх публікацій за останні півроку не дозволяє стверджувати, що я вдаюсь до методів пропаганди та контр-пропаганди.

ДОВГАНИЧ УЖЕ ДИРЕКТОР Буккниги… я бачив документ…

Ну хто би сумнівався. Не просто директор, а як написала наша «Сара Бернар» він ГЕНЕРАЛьний директор.