"Чесно" нагадало мені "противсіхство"
Вчора, щоб ознайомити буковинську громаду з результатами аудиту відповідності критеріям доброчесності чинних народних депутатів, до Чернівців завітав ідеолог руху «Чесно» Олег Рибачук. Від імені понад 150 організацій-учасників цього громадянського руху він заявив про те, що вже давно ні для кого не становило секрету: жодного народного обранця, який би відповідав усім шести критеріям доброчесності, у стінах українського парламенту немає. Ну, достеменно, як в казці Г.-К.Андерсена «Про нове вбрання короля». Всі ніби й знали, що король – голий, але вголос сказати про це наважився тільки один хлопчик. Тих троє з 449 щасливчиків, які пройшли через це сито, тільки підкреслюють правило. Наступним етапом дослідження, як розповів в Чернівцях Олег Рибачук, має стати вивчення біографій вже не чинних нардепів, а тих, хто лише претендуватиме зайняти місце на лаві під кришталевим куполом. Результатами обіцяють потішити буковинців. І почнуть на Соборній площі вже найближчої п’ятниці. Саме цього дня, 28 липня, чернівчанам запропонують, як кажуть організатори, вакцину доброчесності. Тобто самим протестувати на чесність діючих народних депутатів та вирішити, чи гідні такі політики представляти їх інтереси у парламенті. Перетворити відбір кандидатів на таке собі шоу спробує й «Чернівецька правозахисна група». Члени цієї громадської організації вже розіслали звернення до політичних партій Буковини з пропозицією, щоб їх кандидати у депутати до Верховної Ради України пройшли експрес-дослідження на детекторі брехні (поліграфі).
Звісно, чудово, коли громадянське суспільство бодай так захищає себе від нечесних політиків. Ось і останній звіт FreedomHouse оптимістично констатує, що попри всі загрози демократії в Україні: «за оцінкою експертів, громадянське суспільство не послабилось, а стало більш активним». Проте тому таки громадянському суспільству, тобто усім нам разом взятим, не слід забувати про інше: диявол ховається не тільки в деталях, але часто й за привабливими обгортками. Ну, а те, що знаряддям в його руках може виявитися навіть святий, а благими намірами, як правило, моститься дорога прямо у пекло – взагалі аксіоми. Тож чи варто після цього особливо сподіватися, що будь-хто за нас зможе вирішити, якого політика чи кандидата нам треба підтримати, а від якого краще тікати світ за очі? Тим більше, що жодних правових наслідків ця фільтрація «Чесно» насправді не має. Але задурити деяким людям голову може. Проти кого (об'єктивно) спрямовані результати дослідження Олег Рибачук розуміє і сам. Бо визнає, що електорату Партії регіонів критерії «Чесно» глибоко до одного місця. А якщо й хвилюють когось з її потенційних виборців, то не більше 30 відсотків. Інша річ електорат так званих опозиційних партій. Тут до критеріїв «Чесно» готові дослухатися 70 відсотків потенційних симпатиків опозиції. То у кого в душі, констатуючи очевидні речі, які ж до того не мають жодних правових наслідків, сіє сумніви «Чесно»? Під час останніх виборів 2010 року прихильники «противсіхства», певно, теж щиро вірили, що своїм небажанням голосувати за менше зло чинять по совісті. Хто скористався їхньою вірою, також добре відомо. А про наслідки для країни розповів у черговому звіті щодо стану демократії в Україні під промовистим заголовком «Б'ючи на сполох-2: Захист демократії в Україні» FreedomHouse.
Те, що всі політики «голі», перефразовуючи Андерсена, річ очевидна. Проте так само очевидним є й інше: «політика – це не боротьба добра зі злом, а якраз боротьба меншого зла з більшим». Бо, як написав один мудрий чернівецький автор, «людина, яка хоче знайти абсолютне добро, повинна забути дорогу до виборчої дільниці». Але хіба не про це чи не найбільше мріють «голі» політики? Тож беручи участь у шоу чи спостерігаючи за ним збоку, не забувайте: насправді його чесність та прозорість залежать тільки від вас.
Звісно, чудово, коли громадянське суспільство бодай так захищає себе від нечесних політиків. Ось і останній звіт FreedomHouse оптимістично констатує, що попри всі загрози демократії в Україні: «за оцінкою експертів, громадянське суспільство не послабилось, а стало більш активним». Проте тому таки громадянському суспільству, тобто усім нам разом взятим, не слід забувати про інше: диявол ховається не тільки в деталях, але часто й за привабливими обгортками. Ну, а те, що знаряддям в його руках може виявитися навіть святий, а благими намірами, як правило, моститься дорога прямо у пекло – взагалі аксіоми. Тож чи варто після цього особливо сподіватися, що будь-хто за нас зможе вирішити, якого політика чи кандидата нам треба підтримати, а від якого краще тікати світ за очі? Тим більше, що жодних правових наслідків ця фільтрація «Чесно» насправді не має. Але задурити деяким людям голову може. Проти кого (об'єктивно) спрямовані результати дослідження Олег Рибачук розуміє і сам. Бо визнає, що електорату Партії регіонів критерії «Чесно» глибоко до одного місця. А якщо й хвилюють когось з її потенційних виборців, то не більше 30 відсотків. Інша річ електорат так званих опозиційних партій. Тут до критеріїв «Чесно» готові дослухатися 70 відсотків потенційних симпатиків опозиції. То у кого в душі, констатуючи очевидні речі, які ж до того не мають жодних правових наслідків, сіє сумніви «Чесно»? Під час останніх виборів 2010 року прихильники «противсіхства», певно, теж щиро вірили, що своїм небажанням голосувати за менше зло чинять по совісті. Хто скористався їхньою вірою, також добре відомо. А про наслідки для країни розповів у черговому звіті щодо стану демократії в Україні під промовистим заголовком «Б'ючи на сполох-2: Захист демократії в Україні» FreedomHouse.
Те, що всі політики «голі», перефразовуючи Андерсена, річ очевидна. Проте так само очевидним є й інше: «політика – це не боротьба добра зі злом, а якраз боротьба меншого зла з більшим». Бо, як написав один мудрий чернівецький автор, «людина, яка хоче знайти абсолютне добро, повинна забути дорогу до виборчої дільниці». Але хіба не про це чи не найбільше мріють «голі» політики? Тож беручи участь у шоу чи спостерігаючи за ним збоку, не забувайте: насправді його чесність та прозорість залежать тільки від вас.
12 коментарів
Проте, довзолити опозиції залишатися в масі своїй пихатим, цинічним та самовпевненим конгломератом мені, як їх потенційному виборцю здається самовбивчою ідеєю.
Регіоналам плювати на ЧЕСНО? НУ ТА Й ЩО? Я бажаю, щоб список партії, за яку імовірно проголосую, був чистішим.
Невже досвід БЮТівських тушок нічого нас не вчить?
Інтелігентний патерналізм…
Я думаю, виборці якраз шоковані, що у ВРУ є 3 доброчесні (за ЧЕСНОметром) депутати!
Можливо, менше обувателів будуть казати, що «всі однакові», адже є критерії бодай якогось розрізнення.
1- «Противсіхство» — це технологія, яка була придумана технологами однієї з політичних сил, що програла вибори. Мета її — знайти винних, бо не може бути, що лідер помиляється. І команда не помиляється. ПОМИЛЯЮТЬСЯ ЛЮДИ, а деякі з них ЗЛОЧИННО ПОМИЛЯЮТЬСЯ, бо мають свою думку і слідують відчуттям. Якби противсіхи були б винні, то після виборів президента депутати всіх рівнів не перекрасились у голубе, на захист лідера вийшли б таменні тисячі прихильників (непроплачених). Тому противсіхство — це хороша міна при поганій грі… Винні противсіхи))) Нажаль — піпл схавав. Термін прижився. І кожним постом, коментарем чи дискусією — ми його «освячуємо».
2 — Виборець іноді заслуговує на правду. Іноді заслуговує на справедливість.
3 — Ви, пане Юрію, переживаєте за Опозицію. Я теж за неї переживаю. Їй треба ставати іншою. ЯК? Шляхи різні… ми даємо їй ОДНУ з можливостей змінитися в кращу сторону.
4 — Чесно не підмінить думку людей, їх мотивація є дуже різна. Проте, МИ ЗАКЛИКАЄМО ІТИ НА ВИБОРИ і голосувати за тих ХТО ЗДАТНИЙ СЛУХАТИ ГРОМАДЯН (памятаєте, ми з Вами говорили про те, що журналіст, навіть зробивши бомбовий матеріал — не може вплинути на владу у подоланні проблеми, яку матеріал розкриває… Якщо зараз ми не будемо тиснути на політиків, то так буде і надалі. Я цього не хочу, Ви (думаю) теж… )
5 — Дякую за гарну статтю))
«самое главное, чего не сделали оценщики: они не решились ввести такую необходимую вещь как коллективная ответственность членов фракции, понимая, что в таком случае всех придётся забраковывать не глядя. Но давайте рассуждать логично: если фракция отказывается исключать из своих рядов ксенофоба, коррупционера, человека попросту игнорирующего заседания парламента или беспринципную “тушку”, то не должна ли вся она нести долю ответственности? Почему “честные” депутаты позволяют себе и дальше быть в одной комманде с теми, кто полностью дискредитировал звание депутата? “Реальная политика” может предложить множество объяснений этому феномену, но именно благодаря таким объяснениям и благодаря тому, что к ним до сих пор прислушиваются Украина находится именно в том состоянии, в котором находится.»
відповідальність завжди особиста.
Хоча згоден, що партії, як суб'єкти політ.процесу повинні нести політ. відповідальність перед виборцями, якщо виборцям це буде важливо.