Європа і "я"

Оце тільки вчора ввечері дочитав роман молодої німецької письменниці Юлі Це «Орли та Янголи». (І з якого це дива я вирішив що вона молода?) Видання української версії роману здійснено за підтримки програми перекладів Гете-Інституту. Попри дещо тупувату, як на мій смак назву, книжка цікава. Місцями, правда, важкувато зрозуміти про що саме йдеться. Але ж воно і не дивно. Розповідь ведеться від імені 30-річного наркомана, який переповідає історію своїх стосунків з напівбожевільною подружкою. Та менше з тим.
Не надто заглиблюючись у зміст, зауважу лише кілька речей, які здивували найбільше. Деякі сюжетні лінії роману, дія якого розгортається переважно у Ляйпцизі та Відні, торкаються роботи євробюрократів. Так-так, тих самих, від яких залежать стосунки України з Європейським Союзом. І хоча головний герой роману – в минулому блискучий юрист-міжнародник про Україну жодного разу не згадує, вона у ньому все одно незримо присутня. Власне усе, що ми знаємо про його попередню роботу за фахом, то це те, що до його обов'язків входила, в тому числі, розробка документів з розширення ЄС далі на Схід. Уявіть собі здивування цього юриста, коли з часом з'ясовується, що опрацьовані ним схеми розширення ЄС точно відтворюють… торгові маршрути наркоділків. Та й сама потреба в розширенні виникає щойно тоді, як заворушення в Албанії та розпад Югославії руйнують налагоджені канали поширення наркотиків.
"… На кордоні мусять знати, які вантажі ви провозите. Потрібні придатні проміжні склади, а у ключових питаннях – партнери. Все відбувалося під великим дахом розширення ЄС на Схід і нових зон вільної торгівлі", — пояснює кухню оборудки один з героїв.
-         І оплачувалось організаціями PHARE й МВФ, — додав я, але він пустив це повз вуха..."
До слова, що там у нас чути про зону вільної торгівлі з ЄС?
А як же ж демократична риторика? Ну, це вже для нас із вами. До того ж совість завжди можна заспокоїти так, як це робить американський бос героя:
«Він був вище державних кордонів, вище переповнених людських щурятень. У метушні й теревенях він досяг нової системи цінностей, нової релігії, під назвою „невтручання“, „державний суверенітет“ і „права людини“.
Врешті, що там якісь проблеми конкретних людей, бо „коли щось вилізе назовні, то твоє кохане ЄС розвалиться, а Балкани розростуться до Атлантики“. Покаравши наркоторговців, „світ зменшиться на одну виразку, а міжнародна криза збільшиться“.
Чи так це насправді – кожному вирішувати самостійно. Герой роману думає, що диплом його нової дівчини, як і помста за попередню кохану – речі набагато важливіші за міжнародну (чи будь-яку іншу, додамо це вже від себе) кризу. Що ж, він може собі це дозволити, бо у Європі наркоторговці, все-таки, „не є недоторканними“.
Українцям, схоже, ледь не щодня доводиться робити схожий вибір. Але в значно важчих умовах. І хіба тут справа у наркотиках?

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте