"Моєю єдиною батьківщиною залишається Czernowitz" (частина 3)

(Закінчення. Поч. див. частина 1, частина 2)
– Ви були чернівецькою єврейською асимільованою сім'єю, рідною для якої була німецька мова. Коли Вас привезли в Сибір, як Ви порозумілися з місцевим населенням?   – Безумовно, російської ми не знали. Спілкувалися жестами. Знали ...

( Читати далі )

"Моєю єдиною батьківщиною залишається Czernowitz" (частина 2)

(Продовження. Поч див. частина 1)
– Ваша родина була єдиною, яку забрали вночі з того дому?   – Ні, не єдиною. З нашого будинку забрали ще одну родину. Я була Бартфельд, а то була сім'я моєї подруги Феллер. Їх також забрали. На нещастя, вони потрапили на інше, ніж ми посел...

( Читати далі )

"Моєю єдиною батьківщиною залишається Czernowitz" (частина 1)

Петер Демант, Маргіт Бартфельд-Феллер, Пауль Вексельблатт – усіх цих різних за соціальним походженням, вихованням і життєвими пріоритетами колишніх чернівчан поєднало місце злочину. Злочину, який 70 років тому вчинили особисто проти них трьох сталінський режим і радянська тоталітарна держава. ...

( Читати далі )

Дачі в законі

  АБО ПОКАРАТИ ЗАБУДОВНИКІВ ПРИБЕРЕЖНИХ СМУГ РІЧОК БРАКУЄ "ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ"   Спостерігаючи звіддаля здійняті потужними катерами хвилі щонайменше метрової висоти, які розбиваються об глиняно-піщані береги річки, мешканці придністровських сіл Коновка, Макарівка, Дністрівка Кельменецького...

( Читати далі )

Черемоська гребля

Відсутність людей на вулицях, напевно, найнесподіваніше враження від короткочасної недільної поїздки на Путильщину. Часом навіть здавалося, що мешканці більшості тамтешніх будинків і навіть цілих сіл їх просто покинули. З невідомих причин зібрали дітей, спакували нехитрі пожитки й знялися геть з н...

( Читати далі )

"Русскій мір" вже у Чернівцях

Що б там не думала собі Забужко, а особисто мені Бунін подобається. По-перше, він товаришував з Чеховим. (Так і проситься написати: відомим російським "поетом"). А це вже неабищо! Ну, а по-друге, не лише відрізняв росіян від українців, але й ставився до останніх з неприхованою симпатією. Рідкісний, ...

( Читати далі )

"Понад все вони любили свій коханий край..."

За вже більше ніж тисячолітню історію існування на долю України випало чимало.   Попри те, що один з її кращих синів - Володимир Винниченко - переконував колись давно, що вітчизняну історію слід читати лише із заспокійливими краплями у руках, вихованого на жорстоких реаліях сьогодення обивате...

( Читати далі )

Коли українці були богами...

Днями минула чергова річниця відтоді, як посеред болю, крові, згарищ і руїн Україна назавжди позбулася "песього обов'язку" служіння ласим на чуже добро сусідам.   Після майже чотирьох виснажливих років братовбивчої для українців світової війни, в умовах неспровокованої агресії, засліпленої л...

( Читати далі )

Книги у моєму житті

Бачу, що цього разу, як і в минулі роки, прочитав багато зайвого.

03.01.2010 р. – 31.12.2010 р.

Ульяненко, Олесь. Сталінка; Дофін Сатани: Романи / Художн.-оформлювач І.В.Осипов. – Харків: Фоліо, 2003. – 384 с. (Серія "Література"). 24.01.2010 р.

Мра...

( Читати далі )

Країна мудаків і мудачок

Оприлюднений днями рейтинг історичних постатей, яких співвітчизники вважають визначними діячами культури, історії та політики України тільки підтвердив очевидне: іншої влади за ту, яку нині має ця територія вона, вочевидь, просто не може мати. А зважаючи на ту величезну кількість громадян незалежної держави, які заявили, що це саме Пьйотр Пєрвий (sic!) чимало прислужився для її становлення — і не заслуговує.

( Читати далі )